Наша Школа
Історія закладу
02-02-2024, 08:58
Про час відкриття першої державної школи в Кіцмані є дві думки. Так, професор Чернівецького університету, доктор Степан Смаль-Стоцький - відомий громадський діяч, визначний учений, соратник відомих діячів Українського національного відродження на Буковині кінця ХІХ – початку ХХ століття, глибоко вивчив історію розвитку освіти нашого краю і в своїй науковій праці «Буковинська Русь» (1897) зазначав, що у 1780 р. на Буковині не було жодної «публічної» (народної) школи, а перші школи, які заснувала австрійська влада, були у 1784 році – у Чернівцях і Сучаві , у 1786 році – у Заставні, а в 1788 році – у Кіцмані, Вашківцях та інших населених пунктах (всього 10 шкіл). На 1788 рік вказує і радянське видання «Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область.» Однак, є припущення, що перша школа в Кіцмані була відкрита ще 1 березня 1780 року. Цю дату підтверджують і невеличкі пам’ятні книги, видані у 1880 році до 100-річчя заснування народної школи в Кіцмані. Одну з них написав Григорій Іванович Купчанко і називається вона «На пам'ять 100-летного юбилея 4-х классной народной школи в Коцмані» видана у Львові. Друга була написана Генріхом Лаглером «Народна школа в Коцмані» німецькою мовою і видана в Чернівцях. Отже, перша школа в Кіцмані відкрита 1 березня 1780 року і називалася «Руська тривіальна».
З 1788 року школа стала державною. З часу відкриття і аж до 1873 року школа була однокласною. Її зобов’язані були відвідувати всі хлопчики віком від 6 до 12 років, і дівчатка від 6 до 8 років. Однак термін навчання не встановлювався - діти відвідували школу до тих пір, поки добре не опановували знання. Хоча школа будувалася для Кіцманських селян, однак, прості люди спочатку поставилися з недовірою до неї, тому школу відвідували лише діти людей більш високого становища. На той час Кіцманська школа лише частково виконувала свій обов’язок несення просвіти народові рідною мовою.
Коли у 1793 році школа отримала статус «королівської тривіальної», яка працювала під контролем влади, то основними мовами викладання були німецька і молдавська. Це відбило охоту до навчання у дітей, які прагнули вчитися рідною мовою і задля цього йшли в сусідні села, саме в школи-«даскалії»(так звані «дяківни»).
У 1816 році Кіцманська школа отримала назву «католицька тривіальна школа», і з 1817 року в ній запроваджено обов’язкову польську мову. І хоч у цьому ж році тут було збудовано нову школу на 90 учнів (учителем тоді працював Андреос Оробко), це нововведення одразу ж відбилося на кількості дітей, що відвідували її. Якщо у 1793 році у школі навчалось 94 учні, то у 1866 році – лише 44. Причиною цього було різне віросповідання дітей.
З 1869 р. Кіцманська школа отримала назву Публічна народна нормальна школа. Дуже важливу організацію завдань, що стояли перед школою, зафіксовано у Державному законі про школу від 14 травня 1869 року, де вказано: «Дітей морально-релігійно виховувати, розвивати їх духовну чинність, забезпечувати їх знання та розвивати здібності, потрібні для подальшого розвитку, щоб все це стало основою формування освічених гідних людей, членів суспільства».
З 1873 року Кіцманська школа стає двокласною. На цей час вона була однією з найкращих на Буковині.
У 1875 р. на кошти жителів міста в Кіцманській школі було добудовано ще три класні кімнати. Тепер тут могли навчатися 200 учнів з шестирічного віку, і з 1876 року школа стає чотирикласною. Кількість дітей, що навчалися в школі, постійно зростала. Якщо у 1877р. тут навчалося 190 учнів, то у 1880 – 240. Діти навчалися з шестирічного віку, причому хлопчиків було в два рази більше, ніж дівчаток. При школі була заснована бібліотека, яка нараховувала 180 книг, переважно українською мовою.
У другій половині 90-х роках ХІХ ст. у розвитку школи наступає нова сторінка – впроваджується роздільне навчання. Вчилися діти різних національностей: 644 українці, 47 поляків і 97 німців. Учні поділялися за мовою навчання. До 1904 року освіту можна було отримати лише за шість-сім класів. В 1908 році в Кіцмані споруджено два самостійні шкільні приміщення: одне для хлопців, а друге для дівчат(тепер тут розміщені Будинок школяра і одне з відділень Кіцманського аграрного технікуму). В обох школах навчання проводилося українською мовою. Від 1896 року в обов’язковому порядку вивчалася німецька мова, починаючи з другого класу.
З осені 1918 року розпочалася румунізація в галузі освіти. Нова влада закривала українські школи. До 1927 року в Кіцманському повіті не було жодної української школи. Як і раніше працювали дві окремі семирічні школи – хлоп’яча і дівчача. В початковій школі дітей навчили основ арифметики, письма, читання, а також правил поведінки.
Широко відкрила свої двері Кіцманська школа після возз’єднання нашого краю з основними українськими землями у 1940 р. Школярі почали навчатися рідною мовою. Навчанням були охоплені майже всі діти шкільного віку. В 1940 році виникла потреба продовжити добрі освітні традиції Кіцманя – відкрити середню школу, і 1 вересня сіли за парти учні 1-10 класів. Але незабаром розпочалася війна, і румунські окупанти ліквідували те, що було досягнуто в системі освіти в 1940-1941 навчальному році. Відновила свою роботу Кіцманська десятирічка ще під час війни – в другій половині квітня 1944 року. Навчання відбувалося в жахливих умовах: школярі не були забезпечені підручниками, не мали зошитів, тому писали на старих газетах, узимку у класах було холодно(печі опалювалися лише дровами). Але діти охоче вчилися.Протягом кількох років у школі було серйозною проблемою мала кількість учнів у старших класах. Для прикладу, у 1946-1947 навчальному році дев’ятий клас закінчило лише шість учнів. Станом на 25 серпня 1947 року в школі працювало 19 педагогів.
На початку 50-х років у школі стабілізувався склад педагогічного колективу. Школа поповнилася досвідченими педагогами. У 60-х роках життя кіцманчан покращилося, порівняно з 40-50-ми роками. Вже у 1967 році Кіцманська середня школа перейшла в новозбудоване приміщення з добре обладнаною матеріальною базою навчальних кабінетів, майстерень для трудового навчання та спортзалу. З цього часу і аж до проголошення незалежності України навчальний заклад залишався провідним у районі.
Відомі випускники закладу
У Кіцманській школі навчалися відомі діячі культури, науки, освіти та спорту. Вони прославили Буковину, а деякі стали відомими на весь світ. Найвідоміші серед них:
Євген Гакман(1793-1873) – буковинський церковний і політичий діяч, православний єпископ, перший митрополит Буковини та перший крайовий маршалок буковинського сейму. Після закінчення Кіцманської школи навчався у духовних закладах. Є.Гакманові належить ініціатива заснування на Буковині першої української організації «Руська бесіда». Збудував у Чернівцях кафедральну церкву і митрополичну резиденцію.
Сидір Воробкевич(1836-1903) – український поет і композитор. Народився у Чернівцях. Дитячі роки провів у Кіцмані в свого дідуся, оскільки батьки рано померли. Тут закінчив початкову школу. Почав друкувати поезії 1863 року. Музична спадщина багата й різноманітна. Він – автор понад 400 творів для хору. С.Воробкевич написав понад 40 романів. Найпопулярніші серед них «Заграй, ти цигане», «Сині очі» та інші.
Григорій Воробкевич(1838-1884) – український поет, молодший брат поета і композитора Сидора Воробкевича. . Народився у Чернівцях. Дитячі роки провів у Кіцмані. Навчався у Кіцманській школі, пізніше у Чернівцях. Закінчив духовну семінарію. Працював священиком. Писав в основному твори (вірші та поеми) на історичну тематику.
Зиновія Канюк(1837-1915) – відома буковинська поетеса. Народилася у с. Хлівищі. Вчилася у Кіцманській школі. Ще в ранні шкільні роки виявила нахил до літературної творчості, любила й збирала народні пісні. Написала понад 60 творів. Картини селянської бідноти, доля трудящої людини, віра в краще життя – основні мотиви творів поетеси. Дійшла до нас поетична спадщина З.Канюк завдяки пошуковій роботі М.Івасюка.
Сергій Канюк(1880-1945) – український журналіст, письменник, педагог. Народився в с.Хлівищі на Кіцманщині. У сім років вступив до Кіцманської школи, але через рік перейшов до Чернівців. Закінчив учительську семінарію, працював учителем, директором школи, інспектором. С.Канюк – автор низки оповідань(«П’ятнадцять літ», «Старий грабар», «Послідній рецепіс» та ін.). був ув’язнений десять років у концтаборах. Помер на засланні. Посмертно реабілітований.
Михайло Івасюк(1917-1995) – український письменник, фольклорист, науковець. Народився у Кіцмані. Закінчив Чернівецький університет. Працював учителем у рідній школі, згодом викладачем в університеті. У 1960р. вийшов роман письменника «Червоні троянди». У 1991 році видав збірку лірики «Елегії для сина». М.Івасюк – автор цілого ряду праць з питань літературознавства.
Петро Фівчук(1922-1996) – заслужений лікар України. Народився в Кіцмані у селянській сім’ї. Учився у Кіцманській школі та ліцеї. Займався громадсько-політичною діяльністю. Учасник Другої світової війни. Закінчив Чернівецький медичний інститут. Багато років працював головним лікарем району. Мав кваліфікацію лікаря вищої категорії. В останні роки свого життя П.Фівчук займався питанням народної медицини. На цю тему написав і опублікував серію статей у місцевій пресі. Пропагував медичні знання серед населення міста.
Іванна Павлюк(1934-1995) – доктор біологічних наук, професор, академік Вищої школи України. Народилася у Кіцмані. Закінчила місцеву десятирічку, і сільськогосподарський технікум та Львівський зооветеринарний інститут. Працювала у Чернівецькому університеті. Видала 177 наукових праць в Україні та закордоном, а також 13 навчально-методичних посібників. Ім’ям І.Павлюк названо одну з вулиць м.Кіцманя. Мешканці нашого міста добре пам’ятають про талановиту землячку, яка багато зробила для розвитку біологічної науки.
Володимир Івасюк(1949-1979) – український поет і композитор, син Михайла Івасюка . народився в Кіцмані. Тут закінчив середню і музичну школи. Студіював у медінституті, навчався у Львівській консерваторії. Він – автор відомих пісень «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та багатьох інших творів. Трагічно загинув у Львові. Посмертно композиторові присвоєно звання лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка. У Чернівцях відкрито меморіальний музей В.Івасюка, а в Кіцмані – бронзовий пам’ятник, його ім’я носить музична школа.
Іван Кушнірик – український письменник, перекладач художніх творів. Народився 1924 року в Малятинцях. Навчався у Кіцманській середній школі. Закінчив Чернівецький університет, працював учителем у школах області. З 1957 року перекладає художні твори з румунської мови. І.Кушнірик – автор статей про українських письменників, які живуть і працюють у Румунії, зокрема в Сучавському повіті й Бухаресті.
Людмила Шкуркіна – заслужена артистка України. Народилася 1950 року в Кіцмані. Закінчила Кіцманську середню і музичну школи. Навчалася у Київському театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого. Працює у Дніпропетровському російському драматичному театрі ім. М. Горького. Л.Шкуркіна зіграла кілька десятків ролей у різних виставах. Артистка своєю майстерною грою завоювала чималий авторитет серед глядачів. Її знають і люблять.
Оксана Савчук – заслужена артистка України, лауреат Республіканського конкурсу солістів-вокалістів. Народилася 1963 року в Кіцмані. Навчалася в Кіцманській середній школі. Закінчила акторський факультет Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого. Стала популярною співачкою. Тепер працює в обласній філармонії. Великий успіх завоював фольклорний дует «Писанка» у складі О.Савчук і цимбаліста-віртуоза І.Кавацюка. Співачка часто їздить на гастролі в різні країни. Живе в Чернівцях.
Іван Гешко – видатний український спортсмен, майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики. Народився 1979 року в селі Кліводині. Вчився у Кіцманській середній школі, яку закінчив 1996 року. Він – неодноразовий чемпіон і рекордсмен України, переможець і призер світових гран-прі. Срібний призер молодіжного чемпіонату світу 2003 року. І. Гешко – єдиний серед буковинських спортсменів учасник Олімпіади-2000 у Сіднеї(Австралія) і Олімпіади 2004 в Афінах(Греція)
Сьогодення закладу
На сьогоднішній день школа процвітає. Педагогічний колектив і всі працівники дбають про благополуччя, знання та здоров’я школярів. Учителі та учні шанують діячів культури, які народилися або жили у нашому місті, пропагують їх творчість. У закладі створено кабінет-музей історії Кіцманщини.
Вже понад 25 років працює на посаді директора школи Борис Булега. Відзначається творчим підходом до справи, компетентністю, умінням вести за собою колектив, йому присвоєно звання «Заслужений працівник освіти України».
Тепер свої знання передають учням 55 педагогів. Серед них є 22 учителів-методистів, 9 старших учителів, 5 педагогів нагороджено знаком «Відмінник освіти України», премією ім. С. Шпойнаровського – 4 учителів. 18 педагогів є призерами районного та обласного етапів Всеукраїнського конкурсу педагогічної майстерності «Учитель року».
Навчальний процес проходить у світлих, просторих класах та аудиторіях; заклад обладнаний сучасними засобами навчання, необхідними для проведення навчально-виховного процесу. На чотирьох поверхах розташовані класні кімнати та аудиторії; в окремому приміщенні – шкільна бібліотека та майстерні. Школа приймає активну участь у громадському житті міста.
На високому методичному рівні працює педагогічний колектив з обдарованою молоддю. Рейтинг участі навчального закладу у районних предметних олімпіадах один з найкращих серед шкіл району.
Заклад має свій прапор, герб і гімн. Слова для гімну для загальноосвітнього закладу написав Орест Клайник, музику - Кіцманський композитор Кузьма Смаль.
ГІМН КІЦМАНСЬОГО ЗЗСО І-ІІІ ст.
О Кіцманська школо, наш храме науки,
Вже третє століття навчаєш ти нас,
Як рідної неньки, турботливі руки,
До перлів нетлінних ведеш повсякчас.
Приспів:
Живи, процвітай, наша рідная школо,
До славних здобутків нас завжди веди,
Тебе ми забути не зможем ніколи,
В думках ще не раз ми вернемось сюди.
Наснагу даєш нам, шляхетні манери.
І хист нам шліфуєш, щоб він не пропав.
Тут шлях свій почав і Сидор Воробкевич
І автор "Червоної рути" зростав.
Приспів:
Ти світу давала митців і учених,
Що славили край наш зелений завжди,
Хай далі зростають на твоїх теренах
Достойні твої, Буковино, сини!
З часу заснування Кіцманський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів виховав тисячі учнів, дав світу талановитих літераторів, відомих митців, учених-дослідників, учителів, лікарів, людей найрізноманітніших професій. Усі вони із вдячністю й любов’ю згадують про свою альма-матер, яка дала їм путівку в життя, навчила цінувати фізичну й інтелектуальну працю, прищепила кращі моральні риси характеру. За це рідну школу люблять і поважають.